КОЛОРЕКТАЛЬНИЙ РАК — ЦЕ ЗЛОЯКІСНА ПУХЛИНА ТОВСТОГО КИШЕЧНИКА ТА ПРЯМОЇ КИШКИ У ЛЮДИНИ, ЩО ПОХОДИТЬ З ЕПІТЕЛІАЛЬНИХ КЛІТИН, ЩО ВИСТЕЛЯЮТЬ ВНУТРІШНЮ ПОВЕРХНЮ ТОВСТОЇ ТА ПРЯМОЇ КИШОК.
Колоректальний рак (КРР) виникає в 10-15% населення світу, що ставить його на друге місце за частотою захворюваності. Рак товстої кишки виникає у великого відсотка людей після 50 років. 10% відсотків від випадків цього захворювання стосуються жінок і чоловіків значно молодшого віку. Трапляються випадки розвитку колоректального раку (крр) навіть у 20 років.
ЗГІДНО З ДАНИМИ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я (ВООЗ):
– Щороку захворює в світі 1 млн. людей;
– 500 тисяч хворих на колоректальний рак щороку помирає;
– колоректальний рак – 2 місце у чоловіків та жінок по смертності;
– колоректальний рак – найчастіше розповсюджений в країнах Європи, Пн. Америці, Австралії , Новій Зеландії;
– у 50% хворих на рак ободової кишки маніфестація – кровотеча, непрохідність, перфорація, перитоніт.
ЗА ДАНИМИ НАЦІОНАЛЬНОГО КАНЦЕР-РЕЄСТРУ В УКРАЇНІ:
– колоректальний рак займає 5 місце в структурі захворюваності чоловічого населення після раку легень, простати, шкіри та шлунку;
– займає 4 місце у жіночого населення після раку молочної залози, шкіри та тіла матки;
– захворюваність на рак ободової кишки за 2017 рік складає – 23,5 (чоловіки -24,2, жінки -22,9);
– захворюваність на рак прямої кишки за 2017 рік складає – 19,4 (чоловіки-22,3, жінки-16,9).
ЕТІОЛОГІЯ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ:
-
передраковими станами вважаються: аденоматозні поліпози, запальні захворювання товстого кишківника, вроджені генетичні вади, тощо;
-
якщо раціон пацієнта становить м’ясна, жирна, висококалорійна їжа з недоліком грубих харчових волокон, це також збільшує ризик розвитку раку товстої кишки;
-
хронічні закрепи;
-
ризик розвитку раку товстої кишки збільшується, якщо пацієнт курить, вживає алкогольні напої, веде малорухливий спосіб життя і страждає ожирінням;
-
у хворих на діабет ризик розвитку раку товстої кишки збільшується на 30-40%.
ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ЕТІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ:
1. Вік старше 50 років.
2. Особливості харчування.
3. Генетичні синдроми:
– дифузний сімейний поліпоз;
– синдром гарднера–тернера;
– синдром пейтца–джигерса;
– хвороба тюрка.
4. Передракові захворювання:
– аденоми ободової кишки;
– виразковий коліт;
– хвороба крона ободової кишки;
– раніше перенесений рак ободової кишки;
– раніше перенесений рак жіночих геніталій
або молочної залози.
5. Наявність в анамнезі раку товстої кишки у родичів.
Встановлено, що у пацієнтів з поліпами достовірно частіше зустрічається рак товстої кишки. Це дозволяє розглядати поліпи як передракові захворювання і обґрунтовує тактику, направлену на їх ендоскопічне видалення (поліпектомію) з метою профілактики розвитку раку. Дана концепція отримала назву “аденома-карцинома”. Навіть невеликий поліп завжди являється пухлиною (хоча і доброякісною), а клітини, які формують поліп, відрізняються від клітин слизової оболонки кишкової стінки.
ОСНОВНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРОКИ ВСТАНОВЛЕННЯ ДІАГНОЗУ КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ:
СКРИНІНГ РАКУ ТОВСТОЇ КИШКИ:
-
різні методи скринінгу рекомендується проводити з різною періодичністю в залежності від ступеня ризику;
-
у відповідності до рекомендацій американської академії сімейних лікарів серед осіб старше 50 років які не мають факторів ризику розвитку колоректального раку достатнім є проведення гемокульт-тесту 1 раз в рік;
-
сигмоїдоскопія в цій групі рекомендується кожні 3–5 років, рентгенологічне обстеження товстої кишки з подвійним контрастуванням необхідно виконувати кожні 5–10 років, або кожні 10 років виконувати колоноскопію;
-
скринінг серед осіб групи ризику треба починати у більш ранньому віці, в залежності від індивідуального ризику розвитку раку, пацієнти з високим ризиком, наприклад, при спадковому неполіпозному колоректальному ракові або сімейному дифузному поліпозі, підлягають генетичному обстеженню і проведенню більш інтенсивного скринінгу, починаючи з 35 – 40-річного віку;
-
ендоскопічне обстеження таким особам повинно виконуватись щорічно.
ПРОФІЛАКТИКА КОЛОРЕКТАЛЬНОГО РАКУ:
– підвищення рухової активності;
– збагачення раціону продуктами які містять клітковину;
– відмова від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю);
– своєчасна ендоскопічна діагностика та видалення поліпів;
– лікування хронічних захворювань кишківника.