Хіміотерапія — це лікування злоякісних новоутворень, що включає застосування синтетичних засобів, речовин рослинного походження, гормонів та інших протипухлинних препаратів.
Гальмуючи розвиток пухлинних клітин, хіміотерапія здійснює побічні дії на нормальні тканини — кістковий мозок, слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, фолікули волосся, шкіру, збільшує ризик інфекційних захворювань. Щоб вразити якомога більше ракових клітин, протипухлинні препарати призначаються, як правило, в максимально припустимих дозах, що призводить до небажаних побічних ефектів.
Реакція шкіри на хіміотерапію може варіюватися від її сухості і почервоніння до вугрової висипки. Деякі побічні реакції можуть виникати в процесі лікування або після нього. Не всі препарати для хіміотерапії викликають ураження шкіри. Якщо ж мають місце будь-які зміни стану шкіри, слід повідомити про це лікаря.
Більшість пацієнтів помічають легке утворення сонячних опіків навіть у хмарну погоду. У зв’язку з цим, при виході на вулицю відкриті ділянки шкіри треба захищати від впливу сонця.
Шкіру слід підтримувати досить зволоженою – використовуйте спеціальні крема. Також може виникати сухість слизових оболонок. Наприклад, слизової оболонки статевих шляхів у жінок. Слід використовувати лубриканти (змазки) для статевої гігієни.
Мукозит – синдром запалення слизової оболонки усього травного тракту, що веде до вторинного інфікування, больового синдрому, порушення слиновиділення та ентерального харчування, анорексії. При появі виразок можливе потрапляння мікроорганізмів у кров, що створює умови для розвитку системної інфекції (сепсису).
Порожнина рота – найчастіша локалізація токсичного мукозиту.
Стоматит – це запалення слизової оболонки порожнини рота. Причинами розвитку стоматиту в онкологічних хворих можуть бути хіміотерапія, променева терапія, неадекватна гігієна порожнини рота, недостатнє харчування, інфекція, деякі лікарські засоби.
Основними клінічними проявами стоматиту є біль, утруднений прийом їжі та рідини, можлива зміна смаку, поява виразок, кровоточивості слизових оболонок.
Треба пам’ятати, що тяжкі виразково-некротичні та геморагічні ураження слизової оболонки ротової порожнини можуть бути пов’язані з розвитком пригнічення кровотворення та вторинною інфекцією (фебрильна нейтропенія).
Типова клінічна картина стоматиту відповідає появі через 3 – 4 доби від початку хіміотерапії вираженої білуватості (нальоту) та набряку слизових оболонок порожнини рота (часто з відбитками зубів на внутрішній поверхні щік та язиці), виділення великої кількості в’язкої слини. До кінця тижня визначається дифузна гіперемія слизових оболонок, печія та біль у роті, а також утворення ерозій, найчастіше, на внутрішній поверхні щік, м’якому піднебінні, дужках, бокових поверхнях язика та під ним.
Найтяжче ускладнення – так звана “нома” – глибокий некроз м’яких тканин обличчя. Часто до нього приєднується езофагіт.
Профілактика та лікування стоматиту, як ускладнення хіміотерапії включає:
При появі цих симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря хіміотерапевта.